Емма Андієвська
Ліґурійське побережжя
Горе згорнено — і на вузол.
Нема дороги для тих, що низом.
Покійника горою везуть.
Ще поворот, ще карнизом,
Море внизу.
Море внизу — низане,
низове,
Покійника на ім’я назива :
Обізвись, о без вісти пропавший
!
Море не ївши ! Море не пивши :
Де ти, душе ?
Де ти, бувши ?
Покійника горою везуть.
Ще поворот — і ніколи назад.
О тільки б знати, о тільки б
знать...
Море.
Кути опостінь, 1962
Littoral ligure
Emballé le malheur et désormais noué.
Il n'est de chemin pour ceux qui par en bas.
Par les crêtes la procession s'avance.
Encore ce tournant et puis la corniche.
La mer en bas.
En bas la mer - transie, catabatique,
Qui appelle le défunt par son nom :
Réponds, ô l’égaré !
De mer affamé, de mer assoiffé :
Où es-tu, âme ?
Où étais-tu ?
Par les crêtes la procession s'avance
Encore ce tournant et plus de retour, jamais.
Oh ! si seulement l'on savait, si seulement l'on pouvait savoir...
La mer.
trd. fr. O.M.
Aucun commentaire:
Enregistrer un commentaire