Volodymyr Svidzinsky, Tout n’est que saudade et spleen...

Володимир Свідзінський

Volodymyr Svidzinsky

1885-1941 

 

 

 

– Смутно і нудно. Усе, як ця гілка, зів’яло для мене. –

Так ти сказала і мертвого листя торкнулась рукою.

Місяці й літа перейдуть, та буде мені до сконання

Кожний засохлий листок кольким докором од тебе.

1928

Volodymyr Svidzinsky, Terrible, dis-je...

Volodymyr Svidzinsky      
Володимир Свідзінський

1885-1941

Terrible, dis-je, l'idée que j'eus jadis l'aspect d'un animal.
Terrible, dira un jour mon descendant, mais j'ai été un être humain.

Mutisme et amnésie. 2. Au fil des pages arrachées

Rencontres franco-oukraïniennes au fil des siècles

Seconde partie : Au fil des pages arrachées

 

Тотчас после заседания, в буфете театра Chatêlet, куда повели меня русские знакомые для представления Тургеневу некоторые из русских литераторов заметили ему, что он слишком уже много авансов дал французам. – "Да ведь они другого языка не понимают, – оправдывался Тургенев, – и никаких иностранных литератур не ценят и не знают" – тут же расказал анекдот о том, как В. Гюго в разговоре с ним смешал драмы Шиллера и Гете.
Mykhaïlo Drahomanov
Воспомининия о знакомстве с И. Тургенев
Au buffet du Congrès littéraire de Paris, 1878

La littérature oukraïnienne. Le nom est bizarre ; l’auteur, homme très distingué, a préféré ce nom à celui beaucoup plus connu de littérature petite russienne.
Ivan Tourguénieff
A la tribune du Congrès littéraire de Paris, 1878

Pourquoi discutez-vous avec moi ? Discutez avec le Petit Robert.
 Simone Signoret 
 Polémique autour de "Adieu Volodia".

Dès que j’ai eu l’honneur de lui être présenté, disais-je, je racontais à Maria Matios l’anecdote du mutisme oukraïno-hugolien. Mme Matios arrivait a-phone, sans voix, pour tout dire muette au Festival des Littératures Européennes de Cognac en ce novembre indigo 2012.

Le millésime de cette année avait pour devise...

Уже понурі оболоки

Lecture - Divers

Уже понурі оболоки

На марах сонце понесли

В глибоку падь глухої мли.

Тихо в долині.

Сірий вечір запорпав лапи в мох. 

На полонистій обочі

Горбато вистромлюється з землі каміння,

Внизу безокий, волохатий

Заколотився над водою. 

Великий камінь встає –

Тихо.

Великий камінь нащурив ухо –

Тихо в долині. Ніч.

Великий камінь глянув на мене.

Ніч.