1896 - 2016
Користуюсь оказією і посилаю сеє «не любо, не слушай» через границю, просячи далі відправити поштою до Вас. А Вас прошу довідатись адреси «La Réforme» або якої іншої французької газети чи журналу радикального чи соціалістичного напрямку (такої, щоб була не franco-russe) і послати туди, не гаючись, оцю штуку. Попросіть від мене Ліду переглянути се, чи нема там чого надто варварського. Але відправити я вже попрошу Вас самих, а то Ліда за різними справами може забути про сю дрібницю. Спізнилась я трохи з посилкою сею, та коли ж часи у нас тепер nec plus ultra подлі, приходиться звертатись до спартаковського способу листування. «Да, были хуже времена, но не было подлей». А все-таки мені хочеться, щоб з Росії дійшов хоч один протест проти такої профанації поезії і хисту, якої допустилися французи сей рік у Версалі…Lettre du 6.11.1896 à la veuve de Mykhaïlo Drahomanov
Petit poème en prose, dédié aux poètes et artistes qui ont eu l’honneur de saluer le couple Impérial Russe à Versailles
Yevhen Dzyndra, La Fille au livre, 1942 |
Or, laissez nous chanter, le chant est notre seul bien, on peut tout comprimer hors la voix de l’âme.
Honte à la lyre hypocrite dont les cordes flatteuses remplissaient d’arpèges les salons des Versailles ! Honte aux incantations de la nymphe perfide qui du chaos des siècles évoquait les ténèbres ! Honte aux libres poètes qui devant l’étranger font sonner les anneaux de leur chaînes librement mises ! L’esclavage est ignoble d’autant plus qu’il est libre. Honte à vous, comédiens, qui des lèvres sacrilèges prononciez le grand nom de Molière qui jadis de son rire mordant rongeait l’affreux colosse érigé pour la France par le feu Roi-Soleil. Le fantôme de ce Roi, si pâle à la veille, a rougi de joie à l’accent de vos chants dans la ville de Paris, cette ville régicide dont chaque pierre dit: à bas la tyrannie ! Malheur aux vieilles villes dont les pierres moisies, les lanternes rouillées et les places étroites sont de grands orateurs et ne savent pas se taire…
Prise de la Bastille |
Pont Alexandre III |
Grands poètes, grands artistes! quel sera votre beau masque couvrant vos faces célèbres pendant ces grandes fêtes ? Quel sera la costume, de quel siècle, de quel style, qui fera votre gloire dans ces «folles journées» ? Quant à nous, si obscures, inconnus maintenant que les grands de ce monde ne daignent pas nous voir, nous irons tous sans masque dans ces jours effrayants, car les masques de fer ne peuvent pas être changés en velours hypocrites.
Forteresse de la spiritualité MP-FSB |
Vivez en paix, confrères, ornés de vos grands noms ! Et toi, Muse française, pardonne à la chanteuse, esclave privée de nom ! Je t’ai moins profané dans ma prose indigente que tes libres amis dans leurs beaux vers dorés !
La prisonnière
_______________________________________________
Source/Джерело : Encyclopédie de la vie et de l’œuvre de Lessya Oukraïnka
_______________________________________________
Quel théâtre elle nous fait l'Ukraïnienne ! Tout ça pour une forteresse de la spiritualité orthodoxe au cœur de Paris. Pfff...
RépondreSupprimerCa doit être une feministe cette Lessie, une de ces FEMEN. Meme aboiements meme degaine.
SupprimerTres bonne teatr !!! Lessia Oukrainka grand dramaturg ukcrainien, grand forteresse de la spiritualite !
SupprimerOui, grand feminist Oukrainka.
Supprimer"Petit poème en prose" est ironique puisqu'à l'évidence il s'agit d'un monologue de théâtre. Il suffit de le lire à voix haute pour s'en rendre compte.
RépondreSupprimerOui.
SupprimerNon mais c'est quoi ces commentaires de commères ? C'est pour faire le buzz autour de ce post ou bien?
RépondreSupprimerC'est vrai qu'on peut écrire n'importe quoi ici et il dit rien.
RépondreSupprimerUn effet rétroactif de Mutisme et amnésie sans doute...
SupprimerNon.
SupprimerУ 1971 році драмами «Камінний господар» і «Кассандра» зацікавився відомий італійський режисер Джанфранко де Бозіо. Керований ним «Театро де стабіле» (Турін) славився зацікавленістю у слов’янській драматургії, у тому числі – й української. Митці обрали передусім драму Лесі Українки «Камінний господар» – вистава повинна була називатися «Дон Жуан», але з нез’ясованих і досі причин спектакль не відбувся. Згодом стало відомо, що якісного перекладу драми не було, й Україна також не спромоглася
RépondreSupprimerцю справу довести до кінця, хоча перекладачів з італійської мови в нас багато
En italien rien, en revanche son "Chant de la forêt" a été traduit en arabe et monté à Alger en 1987 : Переклад п’єси здійснив М. Бухеллат, як зазначила постановниця: «Вклавши в нього все своє уміння». Хаміда Аїт Ель-Хадж взялася за складну справу й перемогла. У своєму інтерв’ю тижневику «Альжері-Актюаліте» (1988. – No 1113) вона сказала: «“Лісова пісня” – це український “Гамлет”».
SupprimerToujours dans Balbaban que vous citez : http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/27604/07-Baraban.pdf?sequence=1
Merci anonyme.
Leonid BARABAN, Le théâtre de Lessiya Oukraïnka par delà les frontières. Леонід Барабан, ДРАМАТУРГІЯ ЛеСІ УКРАїнКи ЗА РУБеЖеМ
SupprimerThe author of article investigates the features of innovative dramaturgy of Lesya Ukrainka which anticipating its time revealed and asserted the diverse characteristic methods of the theatrical poetics in the 20th century. Studied are the features of her plays’ setting and staging in the contemporary theatrical practice
Єлисейські Поля, Єлисейські Поля
RépondreSupprimerПід осіннім під сонцем горять...
...І додому вертати не хочеться, бля,
Рідний Києве, йоб твою мать.
Золоті імена промовляю крізь плач -
Елюар, і Жене, і Жакоб...
А Хрещатиком ходять Павличко і Драч,
Рідний Києве, мать твою йоб.
Задощило зненацька в осінній порі
І тоді, схаменувшись, як люди старі,
Ми додому запрагли скоріш...
На прощання насрали в Саду Тюїльрі...
Це тобі за Отамана, Юдо Парі,
Прокацапське педрило Паріж !..
Ірванець ?
Supprimer