Draï-Khmara - Les Cygnes

Je citais dans le brouillon sur V. Domontovytch un vers de Mykhaïlo Draï-Khmara. Il est bon de faire mention de la traduction antérieure du sonnet. Celle de Charles Vildrac.

Le Cerf-Volant n° 60, Paris, 1967, p.27.

V. Domontovytch – un "nationaliste ukrainien" ?

Mise au point en forme de pied de nez

Après les premiers échos, après donc avoir mis en ligne la petite chose de V. Domontovytch (je dis "petite chose" nullement de manière péjorative, simplement comme il est aussi l’auteur de six romans…), narquois, je me suis demandé comment la BNF (Bibliothèque impérialiste de France) l’aurait qualifié si mon projet de publier un recueil de ses petits textes avait à l’époque abouti. Jugez vous-même : 

Encyclopédie de l’Oukraïne

2 éd., Lviv, 1993, T.2, p. 562. Fragment.

---- Brouillon ----

V. Domontovytch - Sans titre

Trouvé dans les archives une petite chose de

V. Domontovytch  ㉧   В. Домонтович



 

Sans titre

Dans le laboratoire du professeur on croisait des Hindous, grands et sveltes, au teint foncé, des Japonais à lunettes, courtauds et râblés. Des Belges arrivant du Congo, des Anglais du Népal, des Allemands de Chine. Au laboratoire du professeur venaient des gens de tous les coins du monde.

La jeune fille préparait la soupe. Elle souriait gentiment à chaque nouvel arrivant, en disant dans son anglais encore incertain :

– Nous avons mis la peste au régime !

C’était là une plaisanterie de circonstance sanctifié par la tradition et devenu proverbiale avec la célébrité planétaire du professeur. C’était une forme de salut, une formule préétablie, à l’image de celles que l’on écrit au dos des cartes postales de villes étrangères.

Ses cheveux légèrement roux émergeaient sur les tempes de dessous un foulard blanc, noué à l’arrière d’un nœud serré.

Huit ans et cinq jours plus tôt - Вісім років потому

Lettre à Youriy Androukhovytch, decembre 2004. Archives Maasliouk 

(з мааслючного архіву)

Написане: неділя грудня 26, 2004 6:22 pm
Тема повідомлення: Вельмишановному Ю. Андруховичу - Нє поняв

--------------------------------------------------------------------------------

Вельмишановний,

 

Щойно прочитав Ваше інтерв’ю в “Окнах”, суботнім додатку до “Вєстєй” (23.12.04). Прикро, що Ви повинні займатися політ. лікнепом серед русскоязичноґо насєлєнія. Про літературу там не густо, здається Ольга Стешенко ні однієї Вашої книжечки в житті не бачила. Прикро, але необхідно – редакція “Вєстєй” не спромоглася досі до найменьшої статті про “любов до трьох помаранч”. Хіба що передруковують “Комсомольскую правду” : “Ющенко ляжет на пластическую операцию ?” (там таки), або “Избирателей Януковича вешают на заборах” (“від спєцкора КП у Львові”, idem), словом “Правда”. Не подумайте, що “Вєсті” – жовта преса : чи не найкращий російськомовний ізраільский часопис. Без жартів. А “Окна” взагалі з притензією на інтелектуальність. Властиво аналіза укр. подій таки є, політичний оглядач, Дов Конторер – мєжду прочім – зауважує : “Весьма вероятная победа Ющенко в ходе повторньіх вьіборов, назначенньіх на 26 декабря, станет простьім подтверждением того, что финансовьіе и политические ресурсьі США и Евросоюза сегодня намного больше российских. Настолько больше, что даже на Украине, представляющей для России зону первостепенньіх, жизненно важньіх интересов, консолидированньій Запад способен навязать Кремлю (и десяткам миллионов русскоязьічньіх жителей Украиньі) собственную волю.

Никаких других вьіводов из украинских собьітий сделать, увьі, невозможно.”

 

Я, властиво про зовсім інше. Ви кажете : “...потому что некому нас перевести, нет достаточного числа хороших переводчиков украинской литературьі. Текстьі сами по себе рафинированньіе, утонченньіе, а людей, способньіх адекватно перевести их на английский, французский, - мало.” Як то розуміти ? Може коли нашкрябаємо пів-тони перекладачів - друкуватимуть ? Або коли міньян буде ? Я про Францію кажу, бо англомовних і міньян, і повнісіньку хоральну синагогу можна заповнити. Так от у Франції не тільки “рафінованої” а ніякої укр. літ. не друкують. За останніх 13 років : Роман Бабовал збірку Калинця переклав (96), пані Кабакова – гарненьку збірочку казок (99), перевидані “Тіні забутих предків” Жан-Кльод Маркаде (70, 01), ну і Хвильвий (93) зі Стусом (99). І все. Шевченка – нема, Лесі – нема, Франка – нема. Сквер Шевченко в центрі Парижа - є, а віршів цього poète ukrainien ніде не знайдеш. А щодо перекладачів, до вищезгаданих, сміливо додам : Марійку Маланчук, в її шухляді знайдете “Дівчинку з медведиком” Домонтовича, а ще що і не знаю, а у Ірина Дмитришин, що по шухлядах розкидане ? Не в перекладачах справа, любий клясик, а у фр. політиці. Хворіє тутешні на “патологічну русофілію”, а всіляки дуже культурні аташе малоросійські підспівують “нєт, нє било і бить нє может...”

З повагою,

Даруйте, як, що не те,

Олесь Мааслюк (тепер з двома а)

Fin 2012 : Oles Pliouchtch songe à sa Carte de visite de 2006

Олесь Плющ згадує візитівку Олеся Мåслюка за 2006 р.

ʶ Із світлин "Звична екзотика" ("Корто Мальтес і я"), листопад 2012 р. © Віталій Лямічев Vitaly Lyamitchev (Тиждень.ua або Українська Правда - Правда Життя)

Гапа Н. Карпа ㉧ Hapa N. Karpa  інший текст • l'autre texte Ігор Костецький ㉧ Ihor Kostetsky Бомбардування • Bombardement Тарас Прохасько ㉧ Taras Prokhasko Ботакє • C'est ainsi Микола Хвильовий ㉧ Mykola Khvylovy Я (Романтика) • Je (Romantica) В. Домонтович ㉧ V. Domontovytch Доктор Серафікус • Docteur Séraphicus

Source / Джерело