Die Wunderwelt von Emma Andijewska
Eine Gespräch mit Rafael Betzler
Eine Gespräch mit Rafael Betzler
Emma Andievska
| Вся країна - трупарня, Де ще живі мерці Виголошують промови Про нешкідливість опромінення, Школярі, яким жити лише кілька днів, Влаштовують велосипедні перегони Землею, що дихає смертю. |
Emma Andievska
Nul fleuve assez grand pour autant de larmes.
Nul océan pour tant de souffrance, pour tant de désespoir.
Pourquoi, mon Dieu, un châtiment aussi terrible ?
Jeter d'un coup tout un peuple dans la tombe,
Comme en 33, lors de la Grande Famine.
Et nul ne hurle, nul ne pleure,
Tous affairés à préparer la nouvelle morgue.
Emma Andievska
Un article de 2018
Paru sur le site de la rédaction oukraïnienne de la BBC
Emma Andievska
Colonnes de basalte. De palais les façades
Au croisement des chemins. Et les vents
De ceux, compagnons des tribus nomades,
De celles qui réduisent en cendre des cultures entières
Par le droit du plus fort.
Murailles cyclopéennes couvertes d'images
De la Grande Déesse de la Fertilité.
Comme il souffle, le vent
Dans les colonnes, dans les cœurs, la mémoire !
Eux n'apprennent jamais rien,
Ni les hommes, ni les peuples.
Toi Seul, ô Innommable,
Toi qui règne toujours
D'une expiration l'autre.
Колони з базальту. Фасади палаців
На перехресті. Й вітри,
Які супроводжують кочовиків,
Що випалюють культури
Правом сильного.
Циклопічні мури, вкриті зображенням
Богині плодючості
Як віє вітер
В колонах, серцях, пам`яті!
Ніколи нічому не вчаться
Ні народи, ні одиниці.
Єдиний Ти, Невимовний,
Що пануєш
Від віддиху до віддиху.
Emma Andievska
Tout seul. Devant la porte ultime, porte initiale.
Derrière ces pavillons - changement de dynasties,
Changement de pédoncules, remise à neuf de la mémoire.
Nul entre-deux ici.
Emma Andievska
Пригоди восьминога
|
2. Прибуття восьминога на сушу
Замість води, земля усюди, Дома стоять серед посуди Із желятини, наче в слойках, Видовжують кутів застоїни : Суцільні закавраші світла. Ніде не відпочить, ні сісти, Ні пропливти, пішкуй від галасу, Аж блюдця б*ються в власнім голосі. Страшніш від м*ясожерних пасток Трамвайні повороти й спуски. З кубів, розрізаних упоперек, Не випливуть морського окуня. Повітря в електричних суччях, На кожнім розі піших сочать. Скрізь вежі – коркотяги віддалі. Скрізь вудлища – на кожний віддих. Доріг ніде не видно водних. Летять в обличчя кусні водню. Аж раптом – парк, вода в басейнах, На моріжку цвіркун басує. На трьох реґістрах дробить дятел Зорю – на кісточки від дотику. О світе, як тет не радіти ! Біля води собаки, діти. Тут затінок, як губка, мокрий, Весь парк, з моських печінок й моркви ! |
2. Arrivée du poulpe sur la terre ferme
|
Emma Andievska
Пригоди восьминога
1. Вступ
В безводний світ – тяжка дорога, Всім царством рядять восьминога Посланцем риб до всіх людей, Нехай за правдою іде. Нехай людині ультиматум : Не можна з моря жирувати. Час запровадити угоду : Людині – сушу ; рибі – воду. Хай запанує в світі згода ! «Повернуть рибі шану й гідність, Бо так, як досі, вже не годні», – Підтвердило морське огуддя. З морського дна цеглясті скойки В дарунок, щоб ніщо не скоїлось, Спекли їстівний капелюх, Ховати голову в пиріг, Нехай відживлюється добре, Йому лежить дорога довга. Щоб дух не слабнув, в путь далеку Дали Аврелія й Сенеку Із рибної водянотеки. |
1. Introduction
|
Emma Andievska
Par les grillons étiré, le néant Au rebords calcinés. En dedans deux mercanti se querellent Jurant sur le pépon de Cavaillon, Comme sur une Bible. D'arroche vêtus, Les percepteurs vont et viennent (Rien que douaniers partout et malfaiteurs). Un collecteur d'impôts, De l'attraction terrestre dispensé, Mâchouille un filet d'huile en sifflotant (Son couvre-chef, lui seul Vaut une bonne livre d'or pur) Autour de lui des soufflets de Sisyphe Exhalent des racines mais à l'envers. Un percepteur s'avance, De la feuille le sépare une pédicule fine, Faisant l'ablation de tout ce qui vit. Et ce dont on s'est séparé, Reste suspendu en forme des seaux De bulles papales Adressées aux peuples dont il n'est plus trace sur aucune carte. Trd.fr.O.M.
|
Цвіркуни розтягують порожнечу З надпаленими краями. В ній сперечаються два крамарі, Присягаючись на жовтій дині, Як на святому письмі. В одязі з лободи Ходять збирачі податків (Скрізь митники і злодії). І збирач податків, Непідвладний тяжінню, Жує смужку олії й посвистує (Один його кашкет Важить пуд щирого золота) Навколо нього сізіфові міхи Видмухують коріння навиворіт. Іде збирач податків, Відділений від листка плівкою, Від якої відрубує усе живе. А те, що відійшло, Висить олив’яними печатками На папських буллах До народів, які вже не існують на мапах.
|
Emma Andievska
Осіннє
Сургучем запечатаний сад ;
Всіх рослин віддали під суд.Леопард розцвітає в кутку ;
Тіні мовчки лежать, мов квитки.Охмелілий розвішую віск
І думаю тільки про вас.
Коли була вона маленькою дівчинкою, а було це ще в першій половині проклятого двадцятого століття, Емма Андієвська захотіла аби була Україна.
Сьогодні Україна є.
Нехай всі Ваші бажання здійсняться пані Еммо.
Емма Андієвська
Emma Andievska
![]() |
| .... bâtir la central de Tchornobyl |
Que le vent les emporte, et même leurs descendants lointains.
Tout, les sources, les paysages, la mémoire -
D'Humanité nourrice unique.
Plus rien que des tombeaux géants.
Alors que la raison fait des semailles encore plus amères
Et jusqu'au sein de la fission.
Tchornobyl, désert, armoise.