Lina Kostenko, Au Kobzar [T. Chevtchenko]

Lina Kostenko
Ліна Костенко

 

 

 

 

Кобзареві

 

 
 

І

Кобзарю !
Знов
до тебе я приходжу,
бо ти для мене совість і закон.

Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний і глибокий сон.

А, може, це і не дрібниця.
Ти ж бачиш сам, які складні часи:
Великі струси.
Перелом традицій.
Переосмислення краси.

І вічний рух -
у всесвіті, у світі.
Лише могили з місця - ані руш...
0, скільки стало в нашому столітті
скалічених і безнадійних душ!

Та що ж, не дивно.
Покрутився глобус в диму,
в пожежах, у кривавій млі.
Захворів дехто на морську хворобу,
хитається на палубі землі.

Розхитаний, спустошений і кволий,
біда, якщо в мистецтво забреде, -
шукає форм не бачених ніколи,
шукає форм нечуваних ніде.

І тут же - просто шукачі прокорму,
і шахраї і скептиків юрма -
шукають найсучаснішої форми
для того змісту, що в душі нема.

Возрадуйтеся прадіди печерні -
ось пролунав новітній благовіст !
в абстракції,
в модерній,
в істерії,
конає в корчах витончений зміст.

І сам на себе споглядає збоку -
чи є в його агонії краса...
Кобзарю мій !
Поете мій високий !
А як же ти поезії писав ?
Я не писав.
Я плакав і сміявся.
Благословляв, співав і проклинав.
Сказати правду -
мало турбувався,
як я при цьому збоку виглядав.



ІІ

Кобзарю,
знаєш,
нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.

Звичайні норми починають старіти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.

Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує враз вагому самоту.

І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно голубі...
А як же ми,
співці краси земної ?
Чи голоси у нас не заслабі ?

Чи не потонуть у вітрах простору ?
Чи сприймуть велич нової краси ?..
Тарас гранітний дивиться суворо :
- А ви гартуйте ваші голоси !

Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.

Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!

 

 

 

 

Plus près de Rameau que de Coleridge,

légérement au-dessus,

Chevtchenko, le cratère.

Vue partielle de l'hémisphère sud de Mercure

 

Source/Джерело : Вірші про Тараса Шевченка @ mala.storinka.org