Vira Vovk
Miroir
Le miroir interroge la fille gracile dans sa belle
robe à fleurs :
« Comment je suis ? »
Et des années plus tard, avec grand' tendresse,
Il touche la ride, le cheveu blanc,
Et scrute le blanc des yeux lassés de voir :
« Qui suis-je ? »
Десь аж під серцем Славути лежить Ваше фото… і не забуваються рядки любові : ще видиться чужий далекий край, і в ньому жінка, задумана зигзиця, шепоче спрагло: “Боже, най святиться, о най святиться край далекий мій” (цитую по пам’яті). Так, як у сні: квітчаста сукня і Ви — в робітні, молільні, молитовна і творча — щось шепочете спрагло. Так вийшло, що той знімок — у центрі моєї пам’яті про Вас, Ваш образ. Fragment d'une lettre de Vassyl Stous à Vira Vovk deux mois avant la Grande Rafle.
trd. fr. O.M.
La seconde photo, où donc a-t-elle était coloriée ainsi ?
RépondreSupprimer