...

mardi 5 décembre 2017

Puzzeled

 










1878. Le Prof. Mykhaïlo Drahomanov publie La littérature oukraïnienne proscrite par le gouvernement russe


L'aphasie constatée chez plusieurs sujets, supposément conséquente à la lecture de l'ouvrage, oblige les autorités françaises de l'époque à empêcher la diffusion de la brochure incriminée. Il sera toutefois permis à l'auteur d'exposer ses vues lors d'une tenue blanche, devant le public que l'on rencontre d'habitude dans ce genre de réunion.

...
 
Et c'est bien sûr en l'honneur de la plus célèbre des victimes de la "Littérature oukraïnienne" que l'on nommera ce symptôme "Mutisme hugolien".  
<Les présentes notes ont pour objet de servir à l'étude de ce mal français peu étudié, mal connu, pour tout dire tu, escamoté aux regards et à l'intelligence des contemporains, un mal, pourtant, aux conséquences désastreuses et on ne peut plus actuelles. Work in progress>
 
Cf. Michel Dragomanow, La littérature oukraïnienne proscrite par le gouvernement russe, Genève, 1878

1938. Le Prof. Ivan Doubytsky avance l'hypothèse d'une souffrance psychique spécifiquement française ressentie au contact du génie oukraïnien



До французької літератури твори Шевченка доходили поволі й не осягнули й досі того ступеня поширення, що його мають, напр., у літературі анґлійській чи німецькій.
Головної причини цього стану треба, на нашу думку, шукати у національній психіці французів.


Іван Дубицький, Шевченко у французькій мові, in Повне видання творів Тараса Шевченко, Т.15, Варшава-Львів, 1938

1967. Le Prof. Emmanuel Raïs publie L'Ukraine, cette inconnue. Hypothèse d'une lésion de l'appareil auditif français


Le but proprement dit de ces quelques pages, est précisément d’attirer l’attention du lecteur français sur l’existence d’un peuple vaillant, doué d’une forte personnalité créatrice, digne d’un sort meilleur et d’une meilleure connaissance à l’étranger.

La manifestation peut-être la plus remarquable de la culture ukrainienne est sa littérature et surtout sa poésie.

Nous espérons, si nous réussissons à capter l’attention bienveillante du lecteur français, lui permettre de faire la découverte des principaux représentants de cette littérature (sauf Chevtchenko qui, à l’occasion de son récent centenaire, avait bénéficié de quelques publications, d’ailleurs insuffisantes, aussi bien quant à la quantité qu’à la qualité), tels Franko, Stefanyk, Larissa Kossatch, Dovjenko, Ianovsky (dont l’un des romans a été publié aux éditions Gallimard, mais traduit d’après une traduction russe), Katchourovsky, ainsi que les plus importants des poètes, tels Tytchyna, Rylsky, Klen, Malaniouk, Antonytch, Oljytch, ou Andievska, sans parler de beaucoup d’autres, dont l’héritage, en raison de la rigueur des temps, est parfois plus réduit, mais souvent, encore plus remarquable, tels Svidzinsky, Ploujnyk, Zerov ou Khvylovy.

La première chose à faire, c’est de rompre l’épais mur d’ignorance qui entoure l’Ukraine et son peuple.


Emmanuel Raïs, L'Ukraine, cette inconnue, préface à l'anthologie La nouvelle vague littéraire en Ukraine, Editions P.I.U.F., Paris, 1967


1971. Le Prof. Ivan Kochelivets livre son expérience fluviale et métropolitaine. Effet assourdissant du phénomène "Dniepr/Dnipro-Kyïv/Kiev"


Д. Степовик провокує нас на фігурально-патетичний спосіб вислову, і мені тут хочеться в його стилі сказати, що я знаю Сену від верхівїв до гирла, але по всій її течії мені не пощастило почути перегуку її з Дніпром. Але геть набік фігуральність : Степовик має на увазі береги Сени, на яких стоїть Париж, проте й там цього перегуку чути стільки, як і деінде. 
 
J. Hnizdovsky, A l'heure de pointe, Paris, 1956
Степовик запевняє, що «українська література» («клясична і сучасна») «знаходить свого вдячного читача у Франції». Тут його сміливість не має меж. Що французький читач вдячний, у цьому легко пересвідчитися, спостерігаючи публіку в паризькому метро : користуючися короткими хвилинами проїзду на роботу чи з роботи, парижанин витягає з кишені книжку. Але чи його «знаходить» українська література, ми дуже сумніваємося. З клясиків Степовик виразно назвав у французьких перекладах тільки одного : поезії Шевченка. А про ще одного – М. Коцюбинського – висловився туманно, мовляв, Еміль Крюба «переклав французькою мовою кілька творів» його ; чи вони й надруковані – це красномовно промовчане.
З радянських авторів у статті названо аж шість. Про успіхи цих перекладів у Франції ми вже говорили при іншій нагоді і не будемо повторюватися. Можемо тільки запевнити : «катайся» хоч цілий рік тунелями паризького метро – читачa з книжкою українського автора в руках ґарантовано не побачите. 

Іван Кошелівець, Про Подзуолі, перегук Сени з Дніпром і ще дещо. Сучасність, № 7-8, 1971

1981. Vassyl Barka, Le Prince Jaune

1985. Mort de Vassyl Stous

1986. Catastrophe de Tchornobyl

1991. Naissance de Oulyana. Indépendance de l'Oukraïne

1994. Mykola Khvylovy, La Route et l'hirondelle

1996. Suicide de Dmytro. Ihor Kalynets, Le Couronnement de l'épouvantail


1999. «Regards [méprisants] sur la culture ukrainienne». Emergence de l'hypothèse dite de la "Tache de Mariotte" et la mise à jour du cérumen franco-russe


«C'est dans un souci d'apporter un regard neuf sur un pays trop méconnu que les ministères français de la culture et de la communication (DAI) et des Affaires Étrangères (AFAA), avec la collaboration de l'ambassade d'Ukraine en France ont souhaité organiser cette saison Ukrainienne.»

Nous remercions celles et ceux, français ou ukrainiens, qui ont contribué à l'élaboration de ce programme : Ouliana Tchaïkowski, Stéphane Dunikowski et le Comité représentatif des Ukrainiens de France, Maria Malanchouk, Daria Melnykowycz, Svetlana Dona, Nina Fedenko, Lubomir Hosejko, Alina Khotkievytch, Youri Pokaltchouk, Irina Bonin, ainsi que tous les auteurs ayant participé au catalogue.
Toujours, en toutes circonstances, remercier France Culture.


1999. Le Prof. Dmytro Horbatchov ignore pourquoi, mais livre son opinion sur la question

Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець, Сучасність, 1971



Учасники фестивалю української культури у Франції, в особі Є. Кононенко, залишилися невдоволеними стендом української літератури в перекладах на французьку. Справді не було там і M.Kotsioubynsky "Les Chevaux de Feu" ("Вонгненні коні") в перекладі J.-C. Marcade, себто "Тіні забутих предків".  Переклад видали 1970-го (!) у видавництві P.I.U.F. Paris.

Не було на стенді і сенсаційного для французів перекладу твору М. Хвильвого "Я (Романтика)", виданого 1992-го французами ж. Чому цих українських книжок не було сказати важко. Але
Дмитро Горбачов, Література, що існує, ПіК, 1999

1999. Edgar Reichmann ignore qu'il ignore, mais rapporte l'opinion d'Antoine Spire

Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець
 
Edgar Reichmann, Quand le Dniepr fertilise la Drôme by Oles Masliouk on Scribd

Quelle est cette littérature ukrainienne dont on connaît si peu l'existence en France si ce n'est que par ses figures les plus représentatives, Yvan Franco et Tarass Chevtchenko ? Ce fut là l'objet du débat houleux animé par Antoine Spire entre Evguénia Kononenko, Andreï Kourkov (écrivains de Kiev), Zoya Borissiouk (écrivain, critique littéraire) et la salle. Gogol et Babel, tous deux nés et ayant vécu en Ukraine, peuvent-ils être considérés comme écrivains de ce pays alors qu'ils rédigèrent leur prose en russe, langue au lexique et à la prononciation différents ? Les avis étaient partagés, ce qui permettait aux participants d'élargir leurs confrontations.

Edgar Reichmann, Quand le Dniepr fertilise la Drôme, Le Monde, 1999



1999. Yevguéniya Kononenko nous parle des vilains Oukraïniens de la diaspora et de Die hard

 Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець

Ye. Kononenko, Oukraïnska literatoura ou Frantsii... Degn, 10.06.1999 by Oles Masliouk on Scribd



Одним з перших заходів цьогорічного Салону був круглий стіл "Сучасна українська література", котрий вів журналіст Антуан Спір, а брали в ньому участь письменник Андрій Курков та автор цих рядків. Бесіда з читачами пішла абсолютно несподіваним шляхом. До нас звертались люди, які читали Гоголя та Бабеля, Булгакова та Віктора Некрасова, україномовною ж літературою ніхто не цікавився

Коли розмову вдалося знову повернути в русло власне літератури, україномовну літературу закликали... не віддалятись від російської та єврейської гілок українського дерева, а, навпаки, триматися ближче до них.

А тим часом українська діяспора не сиділа, склавши руки, а написала скарги до міністерства культури України і Франції, нарікаючи, що влаштовуються дні не української, а жидівсько-москальскої культури.

Стенд України в книгарні Салону був жалюгідний - література Албанії представлена значно повніше. Що й казати про російську : класика, сучасність, навіть "Основи ленінізму" Сталіна.
Також у рамках Салону відбулися круглі столи, присвячені Чернівцям і Одесі, східноєвропейському детективу і Чорнобилю, літературі мовою ідіш та козакам - взагалі, і українським, зокрема. Наприкінці роботи Салону відбулась презентація часопису "Діяґоналі. Схід-Захід" - ліонського видання, що спеціалізується на проблемах Східної Європи, а нове число присвятило Україні. Головний редактор часопису Бруно Гішар та відповідальний числа Рене Мартен пишуть і про труднощі перекладу, і про те, як важко було людям, які ризикнули надати сторінки невідомій країні, добирати матеріали.

Для французів Україна є такою білою сторінкою. Чи буде написано на ній слова, які прочитають у світі ?

Євгенія Кононенко, Українська література у Франції : два нулі на дверях без жодної палички, День, 6.10.1999


2000. Parution en France du premier livre de Andreï Kourkov, Le Pingouin



Andreï Kourkov-"Vmiesto"
Un succès qui ne s'est pas démenti jusqu'à aujourd'hui.
In 1999 at Die a star is born : Andreï Kourkov ("Vmiesto").

Un bel exemple de constance, Liana Levi, son éditrice, restera fidèle à la littérature russe et ne publiera jamais un seul auteur oukraïnien


- Hmmmmm... Tandis que Piotr Rawicz...
- Oui, Le Prince Jaune.


2001. Premier titre de la collection "Présence ukrainienne" aux éditions l'Harmattan



"Présence Ukrainienne", collection dirigée par Iaroslav Lebedynsky et Iryna Dmytrychyn. "30 livres dans la collection"

2002. Mykhaïlo Kotsioubynsky réédité


Réédition chez L'Age d'homme, janvier 2002

Unique ouvrage de belles lettres oukraïniennes dans la vaste production de Dimitrjevic. Ne nous aimait pas beaucoup, le Serbe. Comme l'écrivait en 2014 dans le Monde un de ses collaborateurs "J'étais, sans le savoir, un impérialiste russe". Aucun autre texte de Mykhaïlo Kotsioubynsky n'est paru en français depuis, aucune autre traduction n'a été réeditée (Emile Kruba, Ivan Hnatiuk, Fabienne Mariengoff, Stanislas Dovhaniuk). La troisième version française des "Ombres des ancêtres oubliés" par Tetyana Bonnal est disponible en ligne depuis 2014 : http://lettresukrainiennes.blogspot.fr

2008. L'activité de l'association "Ukraine-France" ("France-Ukraine" à l'envers) se poursuit


"France-Ukraine" (filiale de "France-CEI", l'ex-"France-URSS", filiale de l'ex-KGB). 
Les deux, "F-U" et "U-F", assurent depuis des années les échanges culturelles entre les deux pays. Sur la photo : "Ukraine-France" Session itinérante du Bureau le 5 juillet 2008 avec la haute participation de Son Excellence l'Ambassadeur de France. On distingue nettement le grand ami de Georges Nivat, le Prof. Popovitch, mais aussi le collègue de Andreï Kourkov-"Vmiesto", Oles Bouzyna - qui nous a quitté trop tôt - et bien sûr Son Excellence, de France.


2009. Vassyl Stous vandalisé



soutiens-gorges
zombis



















Très désagréable.


2013. Publication de l'Union Européenne : "Ukrainian to French Translations Study , 1991-2012"

Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець

(a study by the Next Page Foundation in the framework of the Book Platform project, funded by the European Union within the frames of the Eastern Partnership Culture Programme)


During post-Soviet period, the first commercial translation from Ukraininian – works by Mykola Khvylyovy – was published in Edition du Rocher after it had published Ukraine, Towards Europe, a book by dissident Leonid Plusch.
Noir sur Blanc, a publishing house specializing in Eastern European literature, was among the first one to turn to Ukraine. As of today it has published three books by Yuriy Andrukhovych and is preparing a fourth one for publication. The same publishing house includes Ukrainian authors in theme collections, such as Odessa Transfer (2011) or Literary Atlas of Central and Eastern European Countries (2009). It is also preparing Voroshylovgrad, a novel by Sergiy Zhadan, for publication by the end of 2013.
Works by young Ukrainian writers published in France also include Cult, a novel by Lyubko Deresh, which was published in a prestigious publishing house Stock.
Lately, thanks to the efforts of poets and enthusiasts D. Chystyak and I. Ryabchiy, numerous translations of both modern and classical poems have been published in France and Belgium.  

Iryna Dmytrychyn-Bonin, Translationsfrom Ukrainian into French Language between 1991 and 2012 , {Bruxelles}, 2013
 

Чому цих українських книжок не було сказати важко. Але... Дмитро Горбачов
Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець 
2'30'' Тобто перша книжка перекладена з української мови на французький ринок, це був Юрій Андрухович і це був спільний проект Андруховича із Стасюком "Моя Європа", і коли видавництво почало перекладати з польскої мови Андруховича то усвідомило, що варто перекладати з української, а не проходити через цей польский фільтр.
Lviv
Présentant son étude « Traduction de l’oukraïnien en français entre 1991 et 2012 » au Forum des Editeurs de Lviv en 2013, la titulaire de la chaire de langue et de civilisation ukrainiennes à  l’INALCO, Iryna Dmytrychyn partage ce souvenir personnel : « En ce qui concerne les livres... Il y a une quinzaine d'années de cela j'ai été témoin... <clignements d'yeux>... une institution française voulait faire une petite présentation de la littérature oukraïnienne. <Regards sur la culture ukrainienne, 1999>... ils sont allé dans une librairie et sont revenu avec trois auteurs : Gogol, Boulgakov et Babel. Et c'est tout. On leur a dit que c'était ce que représentait la littérature oukraïnienne.

Si cela s'était passé aujourd'hui, ils aurait pu trouver en librairie Androukhovytch, Derech et dans quelques mois Jadan, et dans un an certainement Maria Matios. Donc si ce processus est très lent, il existe néanmoins un progrès. »

Quant au bilan : « En France, à l’heure actuelle, l’Oukraïne a été totalement délaissée par le monde universitaire. (...) Il s’est fait que depuis vingt ou trente ans il n’y eut pas de spécialistes de littérature oukraïnienne.»
Bilan 2014 : Littérature oukraïnienne traduite en français 31.XII.2014

Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець

...ATLF also provides a list of its members by type of translation and language combinations. Presently, the association website lists Oksana Mizerak and Iryna Dmytryshyn as translators from Ukrainian.
Lately, commercial publishing houses issued translations from Ukrainian performed by Mariya Malanchuk and Oles Maslyuk.   
FranceLivre professional register provides four names after searching for “Ukrainian translator”: Galyna Cherniyenko, Dmytro Chystyak, Yevgeniya Kononenko and Ganna Malets. 


...A leading role in popularizing works of Ukrainian literature as well as their translations belongs to translators. In France, this issue is dealt with in a systemic way by the following people: Oksana Mizerak heading “Ukrainian Literature Club”, which has held many a campaign with Ukrainian writers in Paris; Iryna Dmytryshyn, who is not only a translator but also a promoter of Ukrainian literature on the territory of France and has coordinated numerous events (starting from 2010) in the framework of international project “More Countries, More Books” (http://www.uabooks.org/).

Iryna Dmytrychyn-Bonin, Translationsfrom Ukrainian into French Language between 1991 and 2012 , {Bruxelles}, 2013

2014. Stepovyk en français. Cérumène made in Ukraine

Степовик запевняє, що «українська література» («клясична і сучасна») «знаходить свого вдячного читача у Франції».

Comme nous l'avons dit, Chevtchenko fut, dès sa jeunesse, très familiarisé avec les lettres et l'art français. Avec le temps, cette connaissance ne fit que s'étendre. Il se passionnait pour les oeuvres de Molière, Fénelon, Voltaire, Diderot, Chateaubriand, Hugo, Balzac, Georges Sand.
A leur tour, d'éminentes personnalités de la culture française ont porté et portent, surtout à présent, un profond intérêt à la vie et à l’œuvre de Chevtchenko.

Taras Chevtchenko, Kobzar, Postface, Kyïv, 2014, pp.243-244

Такі факти, як те, що Анна Ярославна була дружиною Анрі І, що Боплян написав «Опис України», що Василь Порик загинув у лавах французького резистансу, - ще не достатні на те, щоб француз відчував наявність якогось культурного взаємнення між Україною і Францією сьогодні.

Довести протилежне Степовикові не було легко, і він, як вправний учень свого майстра Полторацького, повизбирував не тільки те, що Павел Вірський виступав у Франції з танцювальним ансамблем, а й такі події, як... «ґрунтовна рецензія» Андре Мазона на книжку Євгена Шобліовського «Народ і слово Шевченка». Можна б сказати, що коментар тут зайвий, але ми цього не зробимо, бо нічого «ґрунтовного» в тій рецензії не було. Андре Мазон був ввічливою людиною і сказав на адресу автора названої книжки кілька привітних, але загальних фраз. А зрештою, ця рецензія була надрукована у славістичному журналі, а це така лектура, до якої масовий читач не буде вдаватися за відомостями про Україну, а інших джерел у Франції немає. Іван Кошелівець 1971

2016.  Les meilleurs d'entre nous. Cérumène made in France

"Bernard-Henri Levy n'a pas pu résisté devant la pression des organisations juives."
 Sic transit gloria mundi

2017. Vira Michalski, Noir sur Blanc, "Un Week-End à l'Est - Kiev", או סקנדל או פסטיבל


20.11.2017 "Odéon - Théatre de l'Europe", Traverses/Les inattendus

Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець

Selon UkrInform :"Фестиваль про Україну в Парижі завершили дебатами про долю Сенцова і Сущенка" 21.11.2017

Cinéma "Odéon", 20.11.2017 © UkrInform
Фестиваль «Вікенд на Сході» у Парижі, присвячений Україні, закінчився пізно ввечері в понеділок дебатами за участю представників інтелігенції Франції та України про долю бранців Кремля.
Cinéma Etoile Saint-Germain-des-Prés, 7.03.2014
Захід відбувся у одному з найстаріших кінотеатрів Парижа – «Одеоні», повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Під час дебатів було однозначно засуджено дії Росії, дії Путіна показана їхня антидемократична сутність і дуже тепло говорили всі і про Олега Сенцова, і про Романа Сущенка, тобто це була не просто формальна дискусія, а відчувалося, що в людей, тих, хто виступав від України: і Курков, і Єрмоленко, і французи: Єльчанінов, Гупіль, боліло за Сенцова, боліло за Сущенка, боліло за демократію, за свободу слова. Виступ французького дипломата - Посла з питань прав людини також свідчив про підтримку Францією і Олега Сенцова, і підтримку вимог звільнити всіх політичних в’язнів, всіх українських бранців, які утримуються в Росії», - поділився враженнями з Укрінформом Надзвичайний та Повноважний Посол України у Франції Олег Шамшур.


Cinéma Etoile Saint-Germain-des-Prés, 7.03.2014
За оцінкою голови українського диппредставництва у Франції, ця заключна подія «Вікенду на Сході», була найбільш успішною культурною акцією, не лише в рамках фестивалю, а й за останній час.

«Це була презентація культури, яка має великі традиції, але головне, що показала саме молодих і не дуже, талановитих митців, які розмовляють зрозумілою для французького інтелектуала, глядача, читача мовою, і показала, як сьогодні до речі було сказано, що дійсно український патріотизм – це шлях до Європи, до демократичних цінностей. Як на мене, це важлива констатація, яка була лейтмотивом всього того, що ми робили, організовуючи цей фестиваль», - наголосив Шамшур.


Особливу увагу, дипломат звернув на те, що дебати та заходи фестивалю збирали повні зали та були цікаві французам, які склали левову частку глядачів та відвідувачів.

«Враження дуже сильне. Ми, чесно кажучи, коли планували цю останню подію трохи боялися, що буде недостатньо присутніх, тому що тема, скажімо, не стільки приваблива для пересічного глядача, як спектакль, музика, образотворче мистецтво, але дійсно дуже було приємно, що був повний зал», - додав Олег Шамшур.

За його словами важливим є те, що в раках фестивалю «Вікенд на Сході» вдалося «показати французам правду і те цікаве, що є в Україні».

У дебатах брали участь український письменник Андрій Курков, французький режисер і політичний активіст Ромен Гупіль, філософ, головний редактор журналу “Philosophie magazine” Мішель Єльчанінов, філософ, журналіст та професор університету Володимир Єрмоленко. Перед присутніми виступив Посол з прав людини Міністерство закордонних справ Франції Франсуа Крокет.

Фестиваль про Україну в Парижі завершили дебатами про долю Сенцова і Сущенка, UkrInform, 21.11.2017

Увага, читачу, тебе хочуть знову обдурити. Іван Кошелівець

Selon Pièce-de-théâtre.fr :
Odéon-Théâtre de l'Europe, Paris

Dernière minute

Soutien à Kirill Serebrennikov et Oleg Sentsov
Увага, читачу. Іван Кошелівець

Depuis le 22 août dernier le metteur en scène et cinéaste russe Kirill Serebrennikov est assigné à résidence, accusé d'avoir détourné des fonds publics.

Une pétition à l'initiative de Thomas Ostermeier & Marius von Mayenburg appelle les membres des...


Soirée animée par Sandrine Treiner, directrice de France Culture. Avec Michel Eltchaninoff, philosophe et journaliste, Romain Goupil, cinéaste, Andreï Kourkov, écrivain, Volodymyr Yermolenko, philosophe et politologue ukrainien.  Ouverture de la soirée par François Croquette, Ambassadeur pour les droits de l’Homme, Ministère de l’Europe et des Affaires étrangères. Soirée clôturée par Mariana Sadovska, chanteuse ukrainienne.  L’emprisonnement du cinéaste Oleg Sentsov en mai 2014, quelques jours après avoir dénoncé l’annexion de la Crimée puis sa condamnation à 20 ans de réclusion au terme d’un procès contesté ont vu déferler une vague sans précédent de mobilisations et de soutiens de cinéastes, artistes, intellectuels et personnalités du monde entier.   Le cas d’Oleg Sentsov amène à s’interroger sur le rôle des artistes dans nos sociétés. Beaucoup d’entre eux questionnent le monde pour en montrer les dérives ou les travers. L’art devient alors un combat et l’artiste ce « casseur » dont parlait Nietzsche.  Au vu des diverses mosaïques politiques et sociales de l’Europe d’aujourd’hui, la création est-elle toujours le dernier rempart pour défendre la liberté d’expression ?(P-d-t.fr se réfere au site du théâtre de l'Odéon, qui n'en garde pas trace, pas même dans le cache de Google. Le droit à l'oubli.)




19.11.2017...
  






...

Aucun commentaire:

Enregistrer un commentaire