25.ІІ.1871-1.VIII.1913
Mélodies juives
Єврейські мелодії
І
Як Ізраель діставсь ворогам у полон,
то рабом своїм бранця зробив Вавилон.
І, схиливши чоло, подоланні борці
переможцям своїм будували дворці.
Тії руки, що храм боронили колись,
до чужої роботи з одчаю взялись ;
тая сила, що марна була на війні,
будувала підвалини й мури міцні.
Все здалось до роботи : перевесло й шнур,
плуг, сокира й лопата виводили мур,
всяк, хто мав який знаряд, мав працю собі,
тільки арфу сьпівець почепив на вербі.
De ses ennemis quand Israël fut fait captif,
du prisonnier quand Babylone fit son esclave.
Baissant le front, les combattants défaits,
érigeaient maintenant les palais des vainqueurs.
Et ces bras qui jadis ont défendu le Temple,
sans espoir désormais, étaient main-d’œuvre asservie ;
vaine au combat, cette force immense
creusait les fondations pour de solides abris.
Trd.fr.O.M. |
Chaque outil est utile : et la corde et le câble,
le soc, la hache, la pelle - tout est bon pour bâtir,
nul ne chômait s'il avait un outil, à l'exception du barde,
qui de ce temps n'a plus jamais touché la harpe.
II
Єреміє ! зловісний пророче в залізнім ярмі !
Певне серце Господь тобі дав із твердого кришталю :
ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, -
як-же серце твоє не розбилось від лютого жалю ?
Як ти міг дочекатись, чи справдить ся слово твоє ?
Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, -
певне чарами ти гартував тоді серце своє,
що не ньому ламали ся навіть ворожі стріли !
По війні ти на звалищах міста лишився один
і палкі твої сльози точили холодне каміння,
і луна розляглась така серед смутних руїн,
аж найдальші нащадки почули твоє голосіння.
Єреміє ! ти, вічная туго, тебе не збагну :
як же серце твоє не розбилось від лютого жалю ?
Бо джерело гаряче і скелю зрива кремяну.
Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю !
2.ХІІ.1899
Aucun commentaire:
Enregistrer un commentaire