Anna Malihön
Передмістя
La banlieue
Вірші між нами коротшали...
Les vers entre nous devenaient de plus en plus courts
Многая літа пані Анно !
Фугу
Прижилися, згорнувши хребти, нерозривно чужі…
Нам хотілося льоду і плакати… вперше… А вдруге
не хоронять нікого. А що це блищить на ножі ?
То не зародок моря, то серце убитої фугу.