Yves Bonnefoy
Lieu du combat
|
Ів Бонфуа
Місце бою
|
I
Voici
défait le chevalier de deuil.
Comme
il gardait une source, voici
Que
je m’éveille et c’est par la grâce des arbres
Et
dans le bruit des eaux, songe qui se poursuit.
Il
se tait. Son visage est celui que je cherche
Sur
toutes sources ou falaises, frère mort.
Visage
d’une nuit vaincue, et qui se penche
Sur
l’aube de l’épaule déchirée.
Il
se tait. Que peut dire au terme du combat
Celui
qui fut vaincu par probante parole ?
Il
tourne vers le sol sa face démunie,
Mourir est son seul cri, de vrai apaisement.
|
І
І ось подоланий лицар жалоби,
Коли він сторожив джерело, і тут
я прокидаюсь і це з ласки дерев
і в гомоні води, сон що
продовжується.
Він мовчить. Його обличчя є те,
що я шукаю
на всіх джерелах і скелях –
обличчя мертвого брата.
Обличчя розбитої ночі, що
схиляється
над світанком роздертого плеча.
Він мовчить. Що може сказати
після бою
той, що був переможений справедливим
словом ?
Він обертає до землі своє
обкрадене обличчя,
смерть його одинокий
крик, за справжнім заспокоєнням.
|
II
Mais
pleure-t-il sur une source plus
Profonde
et fleurit-il, dahlia des morts
Sur
le parvis des eaux terreuses de novembre
Qui
poussent jusqu’à nous le bruit du monde mort ?
Il
me semble, penché sur l’aube difficile
De
ce jour qui m’est dû et que j’ai reconquis,
Que
j’entends sangloter l’éternelle présence
De
mon démon secret jamais enseveli.
O
tu reparaîtras, rivage de ma force !
Mais
que ce soit malgré ce jour qui me conduit.
Ombres,
vous n’êtes plus. Si l’ombre doit renaître
Ce sera dans la nui et par la nuit.
|
ІІ
Але може він плаче над глибинним
джерелом, і цвіте далія мертвих,
над площею глинастих вод
листопаду,
що посувають аж до нас шум світу
мертвих ?
Мені здається, як я схилений над
тяжким світанком
цього дня, що мені належить ;
який я відвоював,
що я чую, як ридає вічна
присутність
мого таємного демона, якого
ніколи не поховано.
О, ти виринеш знов, берегу моєї
сили !
Але нехай це буде не зважаючи на
світло, що нас веде.
Тіні, вас більше нема. Якщо тінь
має воскреснути,
це буде вночі і через ніч. |
Переклад Жені Васильківської
Traduit en oukraïnien par Génia Vassylkivska
Нові Поезії, №4, 1962, стр. 64-65
Про автора [1962] :
Yves Bonnefoy (1923)
Французький поет, автор чотирьох
збірок поезії, з яких найцікавіша : "Du Mouvement de L’immobilité de Douve" (1954)
Працює над дисертацією про П’єро
делля Франческа.
стр.79-80
Hé oui, la France a aussi ses grands poètes...
RépondreSupprimer