Oleksandr Oles, 5 poésies (+ 1 trd. en oukraïnien)

Олександр Олесь, 1878-1944

Над трупами
Продавай чужинцю хату...
Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні...
Петлюрі
Пам'ятай  

+ український переклад вірша Урі Цві Ґрінберґа  

Над трупами

Ви мужа убили... лежить він в крові...

Я тайни не знаю, за що ви убили...

За що в його чорний гвіздок в голові...

...Він лікар був добрий... його ви любили.

Я тайни не знаю, за що ви убили...

Хаїме ! ти, може... що зле їм зробив ?..

Скажи мені, любий, за що тебе вбили ?

Ввесь вік ти боровся за волю рабів,

За їх не боявся ні мук, ні могили...

Хаїме ! мій милий !! за що тебе вбили ?..

...Мовчить... і обличчя у його

За гріх не говоре нічого...

Ви сина убили... лежить він в крові...

Я тайни не знаю, за що ви убили...

За що в його чорний гвіздок в голові...

Він втішний був хлопчик... його ви любили...

Я тайни не знаю, за що ви убили...

Нухіме ! ти, може, що зле їм зробив ?..

Скажи мені, милий, ти ж маму кохаєш...

Ти ж так її дуже і завжди любив...

Скажи мені, пташко !.. Ах, слів ти не знаєш,

Ах, ти тільки «мама» одно вимовляєш...

...Хто ж скаже мені, немовлятко ?..

Холодний, як крига, твій батько...

 1906 рік

Продавай чужинцю хату,

І вітряк, і двір...

Сам іди кудись на страту

В проклятий Сибір...

Хай прощаються і плачуть

Дітоньки малі,

Бо вони вже не побачать

Рідної землі.

Як сховаєш ти в могилу

Жінку і діток,

Сам ти прийдеш через силу

В рідний свій куток.

Станеш ти, на кий схилившись,

Глянеш на свій двір

І, невтішними залившись,

Проклянеш Сибір.

 1906 рік

Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні

Любити свій Єрусалим...

Навчи в солодкому стражданні

Пройняти серце ним.

Щоб на чужині, над річками,

Покласти кобзи жалібні,

Ми тихо сходили сльозами

В жалю по рідній стороні.

Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні

Любити свій Єрусалим...

Навчи в солодкому стражданні

Пройняти серце ним.

 15.03.1919

Петлюрі

Покинь, мій Синочку, ридати !

Хай сліз Твоїх ворог не п’є.

Почуєш Ти рідні гармати,

Углядиш Ти військо своє !

І рідний наш прапор замає,

Як сонце ясне в далені,

І в сурму привітно заграє

Хтось верхи на білім коні.

І вибіжать люди убогі

Зустрінути Батька свого,

Впадуть вони Лицарю в ноги,

Сльозами обмиють Його.

1919 рік

Пам'ятай

Коли Україна за право життя

З катами боролась, жила і вмирала,

І ждала, хотіла лише співчуття,

Европа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі

Вся сходила кров'ю і слізьми стікала

І дружної помочі ждала собі,

Европа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі

Робила на пана і в ранах орала,

Коли ворушились і скелі німі,

Европа мовчала.

Коли Україна криваві жнива

Зібравши для ката, сама умирала

І з голоду навіть згубила слова,

Европа мовчала.

Коли Україна життя прокляла

І ціла могилою стала,

Як сльози котились і в демона зла,

Европа мовчала.

1931 рік

Витя ! Вот обещаные стихи Олеся. Не меня. Но вот мой перевод на украинский из Ури Ви Гринберга :

Командуючим армій всіх, в Сіоні, був Маркс

Пристаркуватий вчитель будівників нового краю.

Але в лиху годину вони шукали захист не у Маркса,

Худчіш тікали до солдат англійських... Базіки й годі !

Вони ж могли соціялизм і мужність поєднати !

На герць піти, на смерть, як комунари.

Та ні, немов ті крілики ґалутні

Кібуцніки сховались по коморах.

Це ж не Бейтар, з яким тре воювати :

Урі Цві Ґрінберґ

 «Араби гарні дуже, підбурюють їх тільки злиї люди,

З народом Канта жити не змогли ми,

З пролетарем арабським хто завадить...

Бо доля наша жити разом –

Прийде той день і ми укладемо трудовиків союз.

А те, що було спалене, зарізане, розчавлене,

Все стане добривом для спільних починань...»

Мабуть можливо вспак повернути Йордан-ріку.

Але хто виправить покручені мізки. Це безнадійно.

Перетворити можно гори у рівнину, з болота виплекати сад.

Єврейський же соціяліст... де взяти ліки на таку хворобу ?

Переклад : О.М.

1936 рік