Henri Michaux
Je
vous écris d’un pays lointain (V)
|
Анрі Мішо
Я пишу
до Вас з далекого краю
|
Je vous écris du bout du monde.
Il faut que vous le sachiez.
Souvent les arbres tremblent.
On recueille les feuilles.
Elles ont un nombre fou de nervures.
Mais à quoi bon ?
Plus rien entre elles et l'arbre, et nous nous dispersons, gênées.
Est-ce que la vie sur terre ne pourrait pas se poursuivre sans vent?
Ou faut-il que tout tremble, toujours, toujours?
Il y a aussi des remuements souterrains, et dans la maison comme des
colères qui viendraient au-devant de vous, comme des êtres sévères qui
voudraient arracher des
confessions.
On ne voit rien, que ce qu'il importe si peu de voir.
Rien, et cependant on tremble.
Pourquoi? |
Я пишу до Вас з кінця світу, Ви мусите це зрозуміти.
Дерева тут часто тремтять. Ми збираємо листки. В них дуже багато подовгастих
жилох. Але навіщо це ? Нічого більше не залишилось між ними і деревами, і ми
розходимось збентежені.
Чи життя не могло б продовжуватись на землі без вітру ?
Чи треба, щоб все тремтіло, постійно, безперестанку ?
Також бувають підземні поштовхи в домах, так як хвилі
гніву, що могли б з'явитись перед вами, як суворі істоти, що хотіли б видерти у вас визнання
провини.
Ми не бачемо нічого окрім того, що так мало заслуговує
бути баченим.
Нічого – і все таки ми тремтимо. Чому ?
Переклад Жені Васильківської
|
Traduit en oukraïnien par Génia Vassylkivska
« Нові Поезії », №1, 1958
Aucun commentaire:
Enregistrer un commentaire