Lettre à Youriy Androukhovytch, decembre 2004. Archives Maasliouk
(з мааслючного архіву)
Тема повідомлення: Вельмишановному Ю. Андруховичу - Нє поняв
--------------------------------------------------------------------------------
Вельмишановний,
Щойно прочитав Ваше інтерв’ю в “Окнах”, суботнім додатку до “Вєстєй” (23.12.04). Прикро, що Ви повинні займатися політ. лікнепом серед русскоязичноґо насєлєнія. Про літературу там не густо, здається Ольга Стешенко ні однієї Вашої книжечки в житті не бачила. Прикро, але необхідно – редакція “Вєстєй” не спромоглася досі до найменьшої статті про “любов до трьох помаранч”. Хіба що передруковують “Комсомольскую правду” : “Ющенко ляжет на пластическую операцию ?” (там таки), або “Избирателей Януковича вешают на заборах” (“від спєцкора КП у Львові”, idem), словом “Правда”. Не подумайте, що “Вєсті” – жовта преса : чи не найкращий російськомовний ізраільский часопис. Без жартів. А “Окна” взагалі з притензією на інтелектуальність. Властиво аналіза укр. подій таки є, політичний оглядач, Дов Конторер – мєжду прочім – зауважує : “Весьма вероятная победа Ющенко в ходе повторньіх вьіборов, назначенньіх на 26 декабря, станет простьім подтверждением того, что финансовьіе и политические ресурсьі США и Евросоюза сегодня намного больше российских. Настолько больше, что даже на Украине, представляющей для России зону первостепенньіх, жизненно важньіх интересов, консолидированньій Запад способен навязать Кремлю (и десяткам миллионов русскоязьічньіх жителей Украиньі) собственную волю.
Никаких других вьіводов из украинских собьітий сделать, увьі, невозможно.”
Я, властиво про зовсім інше. Ви кажете : “...потому что некому нас перевести, нет достаточного числа хороших переводчиков украинской литературьі. Текстьі сами по себе рафинированньіе, утонченньіе, а людей, способньіх адекватно перевести их на английский, французский, - мало.”
Як то розуміти ? Може коли нашкрябаємо пів-тони перекладачів - друкуватимуть ? Або коли міньян буде ? Я про Францію кажу, бо англомовних і міньян, і повнісіньку хоральну синагогу можна заповнити. Так от у Франції не тільки “рафінованої” а ніякої укр. літ. не друкують. За останніх 13 років : Роман Бабовал збірку Калинця переклав (96), пані Кабакова – гарненьку збірочку казок (99), перевидані “Тіні забутих предків” Жан-Кльод Маркаде (70, 01), ну і Хвильвий (93) зі Стусом (99). І все. Шевченка – нема, Лесі – нема, Франка – нема. Сквер Шевченко в центрі Парижа - є, а віршів цього poète ukrainien ніде не знайдеш. А щодо перекладачів, до вищезгаданих, сміливо додам : Марійку Маланчук, в її шухляді знайдете “Дівчинку з медведиком” Домонтовича, а ще що і не знаю, а у Ірина Дмитришин, що по шухлядах розкидане ? Не в перекладачах справа, любий клясик, а у фр. політиці. Хворіє тутешні на “патологічну русофілію”, а всіляки дуже культурні аташе малоросійські підспівують “нєт, нє било і бить нє может...”
З повагою,
Даруйте, як, що не те,
Олесь Мааслюк (тепер з двома а)