Емма Андієвська
Emma Andievska
Пригоди восьминога
Ідуть роки над мильним морем,
Чекають риби втіхи й миру.
Світ не посунувсь ні на ніготь.
Нема вістей від восьминога.
Виходять заміж, ідуть на пенсію,
На восьминога всі в претенсії :
Десь, видно, спокусивсь озерцем,
Застряг і море вирвав з серця.
Слугує пахолком ропухи, –
Так побивались черепахи.
Сам кит, що мав всі зуби кутні,
Дививсь в магічний прямокутник,
Чи не видніє між рослин
Надія всіх, підводний син.
Бож море досі ще в неласці,
Гляди, втопити хочуть в ложці,
А так, про око, звісно, хвалять.
Сумують кільки і кефалі,
Сумують риби і нащадки,
З підводних дивлячись площадок.
Aucun commentaire:
Enregistrer un commentaire