|
2. Прибуття восьминога на сушу
Замість води, земля усюди,
Дома стоять серед посуди
Із желятини, наче в слойках,
Видовжують кутів застоїни :
Суцільні закавраші світла.
Ніде не відпочить, ні сісти,
Ні пропливти, пішкуй від галасу,
Аж блюдця б*ються в власнім голосі.
Страшніш від м*ясожерних пасток
Трамвайні повороти й спуски.
З кубів, розрізаних упоперек,
Не випливуть морського окуня.
Повітря в електричних суччях,
На кожнім розі піших сочать.
Скрізь вежі – коркотяги віддалі.
Скрізь вудлища – на кожний віддих.
Доріг ніде не видно водних.
Летять в обличчя кусні водню.
Аж раптом – парк, вода в басейнах,
На моріжку цвіркун басує.
На трьох реґістрах дробить дятел
Зорю – на кісточки від дотику.
О світе, як тет не радіти !
Біля води собаки, діти.
Тут затінок, як губка, мокрий,
Весь
парк, з моських печінок й моркви ! |
Aucun commentaire:
Enregistrer un commentaire