Taras Chevtchenko, A la petite Marianne

Тарас Шевченко
Taras Chevtchenko
1814-1861

Маленькій Мар’яні

A la petite Marianne

Grandis, prospère mon oiselet petit,

Mon coquelicot qui va s'ouvrir.

Prospère ma belle, tant que ton cœur

Est pur.

Tant que les gens n'ont découvert

Ton val paisible,

Ils vont le découvrir, ton val, ils vont s'en égayer,

Ils le mettront à sec, à sac, et puis l'abandonneront.

Et ni tes jeunes années

Que la beauté enchante,

Ni tes mirettes, noisettes

Lavées de larmes,

Ni ta douce nature,

Ton bon cœur de jeune fille

 

Ne resteront celés, ni ne laisseront scellés

Les yeux concupiscents.

La gente mauvaise te trouvera et te fera du mal...

Et toi qui n'es que fille de rien,

Tu connaîtras l'enfer... N'en pouvant plus

De tant de tourments tu finiras par maudire le Seigneur.

Alors... ne fleuris pas ma belle,

Fanes doucement, tant que ton cœur

Est encore pur. 

Trd.fr.O.M.

Рости, рости, моя пташко,

Мій маковий цвіте,

Розвивайся, поки твоє

Серце не розбите,

Поки люди не дознали

Тихої долини,

Дознаються – пограються,

Засушать та й кинуть.

Ані літа молодії,

Повиті красою,

Ні карії оченята,

Умиті сльозою,

Ані серце твоє тихе,

Добреє дівоче

Не заступить, не закриє

Неситії очі.

Найдуть злії та й окрадуть…

І тебе, убогу,

Кинуть в пекло… Замучишся

І прокленеш Бога.

Не цвіти ж, мій цвіте новий,

Нерозвитий цвіте,

Зов’янь тихо, поки твоє

Серце не розбите.

 1845