Henri Michaux traduit par Genia Vassylkivska

Henri Michaux Je vous écris d’un pays lointain (V)

Анрі Мішо Я пишу до Вас з далекого краю

Je vous écris du bout du monde. Il faut que vous le sachiez. Souvent les arbres tremblent. On recueille les feuilles. Elles ont un nombre fou de nervures. Mais à quoi bon ? Plus rien entre elles et l'arbre, et nous nous dispersons, gênées. Est-ce que la vie sur terre ne pourrait pas se poursuivre sans vent? Ou faut-il que tout tremble, toujours, toujours? Il y a aussi des remuements souterrains, et dans la maison comme des colères qui viendraient au-devant de vous, comme des êtres sévères qui voudraient arracher des confessions. On ne voit rien, que ce qu'il importe si peu de voir. Rien, et cependant on tremble. Pourquoi?

Я пишу до Вас з кінця світу, Ви мусите це зрозуміти. Дерева тут часто тремтять. Ми збираємо листки. В них дуже багато подовгастих жилох. Але навіщо це ? Нічого більше не залишилось між ними і деревами, і ми розходимось збентежені. Чи життя не могло б продовжуватись на землі без вітру ? Чи треба, щоб все тремтіло, постійно, безперестанку ? Також бувають підземні поштовхи в домах, так як хвилі гніву, що могли б з'явитись перед вами, як суворі істоти, що хотіли б видерти у вас визнання провини. Ми не бачемо нічого окрім того, що так мало заслуговує бути баченим. Нічого – і все таки ми тремтимо.  Чому ? Переклад Жені Васильківської

Traduit en oukraïnien par Génia Vassylkivska

« Нові Поезії », №1, 1958