Уже понурі оболоки

Lecture - Divers

Уже понурі оболоки

На марах сонце понесли

В глибоку падь глухої мли.

Тихо в долині.

Сірий вечір запорпав лапи в мох. 

На полонистій обочі

Горбато вистромлюється з землі каміння,

Внизу безокий, волохатий

Заколотився над водою. 

Великий камінь встає –

Тихо.

Великий камінь нащурив ухо –

Тихо в долині. Ніч.

Великий камінь глянув на мене.

Ніч.
 
 

Володимир Свідзінський

07.04.1929