lundi 10 mai 2021

Volodymyr Sossioura, Trois poèsies pour Eugènie Vavizel

Володимир Сосюра
Volodymyr Sossioura

1897-1965


З нагоди Дня поезії пропонуємо ознайомитися з нещодавно віднайденими в родинному архіві польки Євгенії Тимофіївни Вавізель (1922-2007) рукописами 3 віршів одного з найщиріших ліриків ХХ ст. Володимира Михайловича Сосюри та перекладом одного з них, виконаним працівниками ЦДАМЛМ України.
Є. Т. Вавізель. 1949-1950 рр.
Фото зі статті Т. В. Сидоренко
«Володимир Сосюра знаний і невідомий».


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

Огенії


Крізь злий вогонь страшних образ,
що од них, неначе рана,
дививсь на Вас і лаяв Вас,
а серце плакало: «кохана!»
Простіть мене. Я губ вогонь
відчув на мить і став широкий,
як світ, і од твоїх долонь
мене обняв солодкий спокій.
Однині мир між нас і ще
те, що в крові теж гаряче,
й від чого щасно й любо,
о друже мій багряногубий.

28.VII.1949 р.

 

Євгенія Вавізель походить з давнього польського роду Бакаєвих-Вавізель. У 1945-1986 рр. вона працювала у Києві референтом (науковим секретарем) у Спілці письменників України та секретаркою у Спілці кінематографістів України. У 1949 р. 24-річна Євгенія Вавізель познайомилась з 50-річним Володимиром Сосюрою. Загадкова і таємнича жінка з великими карими очима, чорним волоссям і класичним грецьким профілем причарувала поета «очей своїх синьою тишою». Володимир Сосюра мав звичку просто дарувати свої рукописи друзям і знайомим. Частина з них була втрачена назавжди, деякі – віднайдені родичами чи дослідниками і оприлюднені. Так сталося й цього разу: 3 рукописи віршів, написаних чорнильною ручкою синього кольору на аркушах формату А4 у 1950 р. потрапили до бібліотеки Євгенії Вавізель, а в 2020 р. були знайдені серед книг її онуком, музикантом Євгеном Бондаренком і передані на постійне зберігання до Національного музею літератури України. Пропонуємо в режимі онлайн ознайомитися з цими скарбами поетичного світу видатного митця:


 т. Вавізель Огенії


Завсекретного відділу серця мого
Ти в цей день народилась, як я,
Золота побратимко моя,
Моїх дум і поривів огонь !
Спокій мій ! Коли буря в душі,
Я до тебе звертаюсь, і ти
У очей своїх синій тиші
Моїх гроз погасаєш світи,
І від тебе я йду, і сія
В моїм серці не гнів, а любов,
Тихше в жилах шумить моя кров
І журби подихає змія.

06.I.1950 р.

 

 https://csamm.archives.gov.ua/2021/03/21/skarby-poetychnoho-svitu-volodymyra-sosiury/

 

Volodymyr Sossioura, moustachu , Pavlo Tytchyna, Ivan Dniprovsky, Mykola Khvylovy

 

 https://csamm.archives.gov.ua/wp-content/uploads/2020/12/VAPLITE_-3-1024x760.jpg

 

Aucun commentaire:

Enregistrer un commentaire