Lessya Oukraïnka, Sappho

 Lessya Oukraïnka

 Леся Українка
1871-1913

 

 

 

 

 

 

 

                   Sappho

 

La belle

Sur le rocher

Dessus les flots,

Resplendissante,

Couronnée de laurier,

Une lyre à la main.

 

Et de sa lyre elle accompagne

Son cantilène mélancolique

Dont les tristes échos

Rendent le cœur si lourd.

 

Elle parle de sa gloire immense

De la beauté du vaste monde

De la fausseté des gens, et de l’amour,

Et de l’amour trahi, de son malheur à elle.

 

De ses espoirs, de sa désespérance.

Elle jette à terre la couronne de laurier

Et dans les vagues furibondes

Va chercher la chute pour sa chanson.

Trd.fr.O.M.

             Сафо

 

Над хвилями моря, на скулі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім ліру держить.

 

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє,

І з піснею тою у серці

Велика їй туга встає :

 

В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

Лукавих людей, і кохання,

І зраду, печаль своїх літ,

 

Надії і розпач, дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвиляї шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

 3/ХІ, 1884