Yves Bonnefoy traduit par Génia Vassylkivska

Yves Bonnefoy Lieu du combat	Ів Бонфуа Місце бою
I Voici défait le chevalier de deuil. Comme il gardait une source, voici Que je m’éveille et c’est par la grâce des arbres Et dans le bruit des eaux, songe qui se poursuit. Il se tait. Son visage est celui que je cherche Sur toutes sources ou falaises, frère mort. Visage d’une nuit vaincue, et qui se penche Sur l’aube de l’épaule déchirée. Il se tait. Que peut dire au terme du combat Celui qui fut vaincu par probante parole ? Il tourne vers le sol sa face démunie, Mourir est son seul cri, de vrai apaisement.	І І ось подоланий лицар жалоби, Коли він сторожив джерело, і тут я прокидаюсь і це з ласки дерев і в гомоні води, сон що продовжується. Він мовчить. Його обличчя є те, що я шукаю на всіх джерелах і скелях – обличчя мертвого брата. Обличчя розбитої ночі, що схиляється над світанком роздертого плеча. Він мовчить. Що може сказати після бою той, що був переможений справедливим словом ? Він обертає до землі своє обкрадене обличчя, смерть його одинокий крик, за справжнім заспокоєнням.
II Mais pleure-t-il sur une source plus Profonde et fleurit-il, dahlia des morts Sur le parvis des eaux terreuses de novembre Qui poussent jusqu’à nous le bruit du monde mort ? Il me semble, penché sur l’aube difficile De ce jour qui m’est dû et que j’ai reconquis, Que j’entends sangloter l’éternelle présence De mon démon secret jamais enseveli. O tu reparaîtras, rivage de ma force ! Mais que ce soit malgré ce jour qui me conduit. Ombres, vous n’êtes plus. Si l’ombre doit renaître Ce sera dans la nui et par la nuit.	ІІ Але може він плаче над глибинним джерелом,  і цвіте далія мертвих, над площею глинастих вод листопаду, що посувають аж до нас шум світу мертвих ? Мені здається, як я схилений над тяжким світанком цього дня, що мені належить ; який я відвоював, що я чую, як ридає вічна присутність мого таємного демона, якого ніколи не поховано. О, ти виринеш знов, берегу моєї сили ! Але нехай це буде не зважаючи на світло, що нас веде. Тіні, вас більше нема. Якщо тінь має воскреснути, це буде вночі і через ніч.

Переклад Жені Васильківської

Traduit en oukraïnien par Génia Vassylkivska

Нові Поезії, №4, 1962, стр. 64-65

 Про автора [1962] :

Yves Bonnefoy (1923)
Французький поет, автор чотирьох збірок поезії, з яких найцікавіша : "Du Mouvement de L’immobilité de Douve" (1954)  
Працює над дисертацією про П’єро делля Франческа.

стр.79-80