Koltchenko en grève de la faim

Alexandr Koltchenko est en grève de la faim à partir d'aujourd'hui. Il exige la libération de Oleg Sentsov.

SBOu - 1, Vladimir P - 0

Arkadi Babtchenko est vivant. Mise en scène des services spéciaux oukraïniens. La Russie est un état terroriste, nouvelles preuves.

Pas tous les Russes, pas tous les Allemands

Dernière émission, vendredi dernier

Journaliste de la chaîne de TV tatare de Crimée ATR, le Russe Arkadi Babtchenko a été tué ce soir devant la porte de son appartement à Kyïv de trois balles dans le dos.

Героям слава ! Gloire aux Héros !

Koltchenko (10 ans) et Sentsov (20 ans)

Oleg Sentsov a entamé une gréve de la faim depuis 14 jours.
Il exige la libération de tous les prisonniers politiques oukraïniens détenus en Russie.
Il reste aujourd'hui en Russie, aux mains des kidnappeurs, 64 otages oukraïniens.

La prise d'otage est un crime de guerre.

Plan du camp n° 3 tel qu'il était le 4 août 1953.

Il y a 65 ans, le 25 mai 1953, débutait la révolte des camps de Norylsk.
Yevhen Hrytsyak en avait pris la tête.
Comme 70% des rebelles, il avait combattu dans l'OuPA, l'Armée Insurrectionnelle Oukraïnienne.

Sergei Loznitsa, Donbass, 2018

Паризький Книжковий Салон. Причинок до бібліографії

L'Indice Larousse 2018 est de 7 sur 37

Archives

André Lewitsky, Le livre ukrainien au salon du Livre à Paris, Bulletin de l'Association Française des Études Ukrainiennes, 1997

Ірина Славінська, Українська література як тренд: кому цікава Україна? 20.05.2010

Наталія Боднарчук, Марія Матіос – дала мені сили для творчості, Голос МАЛiЖа, 23 березня 2011 р.

А. Судин, А. Антоненко: "Україні нічого не бракує стати нормальною видавничою державою", Видавництво Анетти Антоненко Anetta Publishers, 4 трав. 2011 р.

Дурманенко А.М., Франкомовні переклади української художньої літератури ХХ – початку ХХІ століть, Мовні і концептуальні картини світу №38, грудень 2011

Анетта Антоненко, Паризький Книжковий Салон. «Більше країн – Більше книжок» Париж, 16–19 березня 2012 р.

Євгенія Кононенко, То чи була подія? 26 березня 2012 р.

Philippe Ménard, Littératures européennes : des images pour adopter l’Ukraine, Sud Ouest, 26.09.2012

Алла Лазарева, Ірина Дмитришин: “Україна просувається на Заході, коли французький кандидат у президенти цитує Василя Барку”, Тиждень.ua, 23 листопада 2012

Ірина Дмитришин, Переклади з української мови французькою мовою з 1991 до 2012 дослідження фонду Next Page в рамках проекту  Book Platform, лютий 2013

Тетяна Іваночко, Микола Кравченко : "8 років треба, щоб пробитися" - українські письменники на Книжковому Салоні в Парижі; Gazeta.ua, 15.IV.2013 c/o Agence maritime et matrimoniale Kravtchenko & Cie

Париж знайомиться з українською книгою Інформація Книжкової палати України, Вісник Книжкової палати. 2013. № 4

Публічна дискусія «Вулиця із двостороннім рухом: український переклад за останні 20 років» Форум видавців, Львів 13 вересня 2013 p.

Ірина Славінська, Анетта Антоненко : Сучасна українська література за кордоном, УП Життя, 6 листопада 2013

Présence oukraïnienne au Salon du Livre de Paris en 2013 et 2014 d'après "J'aime l'Ukraine"

Об'єднані українською книгою Інформація Книжкової палати України, Вісник Книжкової палати. 2014. № 4

Олена Ремовська, Бесіда з новопризначеним культурним атташе в Парижі Іреною Карпою, Радіо Свобода, листопад 2015 р.

У Парижі відкрився Книжковий салон. Без українського павільйону Укрінформ, 17 березня 2016

Маркіян Камиш, Ірена Карпа: Як зробити так, аби Україна була сексі. УП.Культура, Київ-Париж-Київ 3 травня 2016 р.

Юлія Кропив’янська, Маркіян Камиш: «1990-ті в Україні – абсолютний постапокаліпсис» 13.07.2016

Павло Розенко, Фурор України на Salon du Livre у Парижі, Козацький край, 19 березня 2018

Dans les coulisses de LivreParis 2018 : "On me raconte que la République Française... est à vendre..." 26.03.2018

Алла Лазарева, Паризький книжковий салон: операція «впізнаваність» 30 березня, 2018

Ірина Дмитришин, Український стенд на Паризькому книжковому Салоні, День, 2 квітня, 2018

Bogdan Bob "Ounass" Obraz, "Бо у нас багато українських авторів перекладено французькою", UA Суспільне мовлення, 5 квітня 2018

Taras Chevtchenko, Catherine

Constantin Piskorsky, "Catherine" 1919

                   Catherine, par exemple, est une jeune fille qui a aimé un moskal, — un Moscovite, c’est le nom que les Petits-Russiens donnent aux soldats russes. Ses parents la chassent, elle part pour Moscou, à pied, son enfant dans les bras, pour retrouver son séducteur, qui avait promis de revenir. « Quand elle fut un peu loin du village, le cœur brisé, — elle regarda en arrière, — puis secoua la tête et se mit à pleurer. — Elle reste immobile comme un peuplier, dans la plaine, près du chemin battu. — Jusqu’au coucher du soleil, ses larmes, — semblables à la rosée, coulèrent… Elle serrait son fils dans ses bras, — le baisait en pleurant, — et lui, comme un petit ange — innocent, de ses petites mains — cherchait le sein de sa mère. — Le soleil descendit. Derrière la chênaie — le ciel devint rouge : — elle essuya ses yeux, se retourna, — et partit, la mort dans l’âme. » La pauvre enfant arrive à Moscou, retrouve son bel officier, qui refuse de la reconnaître, et elle va se noyer dans l’étang voisin.

Émile Durand, 1876

Taras Chevtchenko par Yuriy Makarov, Paris, 11 mai 2018

Bilan mars - avril 2018

Mes morts

Mars